Перенесення

Зміщення (проекція) почуттів, бажань, думок, поведінкових проявів, які переживалися у дитинстві стосовно важливих осіб об'єктів на особу, з якою перебувають у важливих стосунках у цей час.

Згідно з визначенням, перенесення є феноменом, який спостерігається у всіх ситуаціях, коли неусвідомлювані дитячі переживання (найчастіше виразні і сильні — любов, ненависть, агресія, заздрість та ін.) проектуються, тобто неусвідомлювано переносяться на важливу особу теперішніх стосунків. У широкому сенсі перенесення зустрічається в:

  • будь-яких виразно емоційних стосунках;
  • стосунках з партнерами;
  • рольових очікуваннях щодо лікарів, наставників, вчителів та ін.;
  • виразно конкурентних стосунках і соціальних інтеракціях;
  • усіх видах психотерапії.

Найчастіше людина переносить на нові стосунки батьків; однак можуть бути також брати і сестри, інші родичі, вчителі і навіть герої дитячих казок чи мультфільмів (цит.E. Moore, B.D. Fine).

У психоаналізі перенесення є центральним пунктом позасвідомої частини стосунків з аналітиком, а до того ж, відзначається особливою інтенсивністю завдяки:

  1. рамкам психоаналітичного процесу, тобто часу і місця, спеціально відведеним для пацієнта так, аби він відчував захищеність, висловлюючи власні спогади- пєреживання (сеттінґ);
  2. анонімності аналітика (про якого пацієнт має мінімум інформації, а тому не знає, на кого аналітик «подібний»), яка дає можливість проектувати власні переживання у різних напрямках та з різних перспектив;
  3. регресії, яка посилює саме ті переживання, які підлягають найвиразнішому перенесенню.

Перенесення завжди динамічне; воно може змінюватися впродовж однієї аналітичної години, а тому аналітик може «приймати образи» різних фігур із минулого пацієнта. Перенесення тісно пов'язане з масивними опорами, які є однією з головних перепон на шляху усвідомлення пацієнтом власного(их) перенесення(нь).

Перенесення, яке за своєю суттю є проективним феноменом, завжди відбувається позасвідомо і цим відрізняється від терапевтичного альянсу (терапевтичної співпраці). Останній феномен — це свідомий компонент стосунків «пацієнт- аналітик».

Розрізняють наступні варіанти перенесень:

  • позитивне перенесення характеризується позитивними, прихильними, лібідинозними, тоді як
  • негативне перенесення — негативними, ворожими або агресивними переживаннями пацієнта щодо аналітика.
  • необ'єктне перенесення — дифузне, нечітке, невизначене, характеризує початкову фазу аналізу і є відносно слабким, що допомагає входити відносно безбоязно в аналітичний процес;
  • екстерналізоване перенесення (A. Freud, M.D. Berg) — пацієнт «приписує» аналітику важливі частини власних неусвідомлюваних переживань;
  • диференційоване перенесення M.D. Berg, J. Novik) — на аналітика переносяться, головним чином, бажання і цілі, які спрямовувалися пацієнтом на свої ранні (дитячі) об'єкти;
  • нарцистичні варіанти перенесення (H. Kohut):
  1. дзеркальне перенесення формується при активації -*нарцистичних переживань, які потребують визнання і підтримки полюсу амбіцій;
  2. ідеалізуюче перенесення — відповідає полюсу ідеалів і раціональної «мудрості»;
  3. близнюкове — відповідає потребам бути зрозумілим і подібним до важливих інших.

Крафт (Kraft, 1957) виділяє також 5 наступних варіантів перенесення:

  1. лібідинозне;
  2. агресивне;
  3. лібідинозно-захисне;
  4. агресивно-захисне;
  5. тривожно-захисне.

Останнє слід відносити до «часткових» перенесень (цит. R. Cambell).