Анонімність

У широкому розумінні — бути невідомим, без назви. У психоаналізі — технічна позиція аналітика, метою якої є залишатися (аналітику) для пацієнта максимально «нерозкритим» у своїх особистісних, ціннісних, світоглядних та етичних поглядах і проявах.

Анонімність спрямована на:

1. підтримку реґресії пацієнта за рахунок активізації його фантазій про аналітика;
2. посилення переносних проекцій пацієнта на аналітика;
3. підтримку нейтральної позиції аналітика (фантазії і спекуляції пацієнта про особу аналітика, його сім'ю, уподобання, оточення не підтримуються і не заперечуються).

Анонімність, як і нейтральність, належить до ідеальних аналітичних «конструктів», яких на практиці рідко хто дотримується повністю (пацієнт, наприклад, знає «паспортні дані» аналітика, бачить його кабінет і т. д.).