Его-ідеал

Спеціальний термін, котрим Фройд (1914) користувався для визначення того, що ним самим пізніше було названо як Супер-Его, і що повинно виконувати роль морально-ціннісної внутрішньопсихічної інстанції, сумління і самоспостереження.

У сучасному розумінні — сукупність властивостей у структурі Супер-Его, які регулюють ціннісно-орієнтаційні прояви поведінки («внутрішній моральний ідеал»). Его-ідеал складається з декількох ідеалізованих частин:

• ідеальних об'єктів — авторитетних, ідеалізованих, могутніх і всезнаючих;
• ідеальних стосунків — бажаних, щасливих, безтурботних;
• ідеального власного образу — ким мені би хотілося бути.

Базовий афект, яким супроводжуються переживання, пов'язані з Его-ідеалом — сором (див. також Супер-Его).