Інтерналізація

Термін, яким прийнято об'єднувати всі процеси увнутрішнення - інкорпорацію, інтроекцію, ідентифікацію. Частіше застосовується у сенсі набуття досвіду і навчання (Piaget, 1937-1957), загальних механізмів структурування власного Я (Hartmann, 1950; А. Freud, 1952), формування власної «історії життя» (Loewald, 1962).

При інтерналізації йдеться про будь-яке увнутрішнення або «присвоєння» об'єкта.

Однак:

• об'єкт при інкорпорації «поглинається», але не задіюється і не інтегрується у власну тілесну і психічну структуру;
• при інтроекції суб'єкт вбирає у себе лише окремі особливості об’єкта;
• при ідентифікації суб'єкт співставляє інших з власним Я і може інтегрувати інших у власне Я.

Інкорпорація розглядається як асиміляція частин зовнішнього об'єкта на стадії, коли об'єкт і суб'єкт ще не розпізнаються немовлям як роздільні і окремішні, тобто в первинному нарцисизмі.

Інтроекція розглядається, як присвоєння образу об’єкта у процесі розділення об'єкта і суб'єкта.

Ідентифікація є ототожненням з образом об'єкта на стадії, коли об'єкт і суб'єкт вже чітко розмежовані і сприймаються дитиною як такі, що існують окремо один від одного.