Психічний апарат

Термін (Freud, 1900), котрим у психоаналізі описується базова наочна модель структурування, перебігу і функціонування психічних процесів.

Фройд порівнював «інструмент», котрий слугує розпізнаванню душевних процесів, з фотоапаратом або мікроскопом, який допомагає зрозуміти психічні функції (цит. U. Peters). Психічний апарат, згідно з Фройдом, складається з інстанцій (ієрархічно взаємопов'язаних частин) і має здатність переносити і перетворювати психічну енергію.

Найважливішим завданням психічного апарату є утримування психічної енергії на якомога нижчому рівні, для чого слугують різні специфічні механізми.

До 1923 р. Фройд користувався так званою топографічною моделлю психічного апарату. У цій — просторовій і чітко ієрархічній — моделі Фройдом було сформульовано три базових поняття психоаналізу:

• свідоме, що керується принципом реальності та діє за законами вторинного психічного процесу і спрямоване на адаптацію;
• передсвідоме, що виконує роль буфера-цензури та діє за законом вторинного психічного процесу;
• позасвідоме, що керується принципом задоволення та діє за законом первинного психічного процесу.

Від 1923 р. Фройд змінив цю модель на так звану структурну, з виділенням взаємопереплетених трьох інстанцій: Его, Супер-Его, Ід.

Нами застосовується термін «Позасвідоме» (Extra-Bewusste), а не загальноприйнятий термін «Несвідоме» (Un-Bewusste). Підставою для цього є наше бачення тих процесів, котрі не досягають Свідомого, тобто є принципово поза полем свідомого. На нашу думку, описуючи цю частину психічного апарату, йдеться не про неусвідомлені переживання, а про такі психічні прояви, котрі повинні бути «приведені» у Свідоме з-поза поля його «досяжності». Саме тому нами й пропонується термін «позасвідоме» (примітка проф. Фільц О.О.).