Процес вторинний психічний

(Freud, 1895) — термін, яким описуються організаційні та функціональні особливості свідомих психічних «переживань» (феноменів).

Загалом, до вторинних відносять усі «організовані» та реальнісно налаштовані (адаптивні) психічні процеси, але передусім — логічне мислення, здатність символізувати комунікативними знаковими системами (мова, смисли).

Вторинний процес керується принципом реальності, тобто відповідає за досягнення відтермінованого задоволення.