Его (Я)

Спеціальний термін психоаналітичної психології, котрим визначається частина психічного апарату, яка виконує роль посередника між особистістю і навколишньою реальністю, або між Ід та Супер-Его.

Головні функції Его: перцепція (сприймання) реальності та адаптація до неї. Відтак, Его керується вторинними процесами і орієнтує особистість на принцип реальності.

Крім вказаних, Его виконує інші важливі Его-функції, цілісним завданням яких є поступове досягнення максимальної зрілості особистості.

Впродовж розвитку психоаналізу поняття Его змінювало власне значення. На початку Фройд розумів під Его усі організовані та усвідомлювані прояви особистості, що сьогодні називають «власним Я» (Self, Selbst). Сучасне розуміння Его охоплює не лише і не винятково усвідомлювані процеси, але й частково неусвідомлювані, наприклад, контроль за моторикою, деякі прояви пам'яті тощо.

Згідно з концепцією Гартмана (чільного представника окремого напрямку психоаналізу — т.зв. Его-психології), для правильного і повновартісного розвитку Его та його функцій необхідне дозрівання у відносно безконфліктному середовищі (первинна автономія за Гартманом), або такий розвиток, при якому не допускаються руйнівні конфлікти (вторинна автономія за Гартманом).