Процес первинний психічний

(Freud, 1895) — термін, яким описуються організаційні та функціональні прояви позасвідомих психічних «переживань» (феноменів).

Спочатку Фройд використовував термін «первинна система», під яким розумів одночасно і властивості позасвідомих психічних процесів, і принцип задоволення.

Після введення поняття первинного психічного процесу під ним розумілося прагнення усіх психічних проявів до акумулювання і негайної «розрядки», до максимально швидкого досягнення задоволення і уникання будь-якого незадоволення (фрустрації).

Первинними процесами значною мірою регулюються ранньодитячі переживання. Впродовж індивідуального розвитку первинні процеси замінюються на вторинні. У дорослому віці прояви первинних психічних процесів виявляються у сновидіннях, фантазіях та денних мареннях.

У цілому, поняття первинного психічного процесу і принципу задоволення залишаються близькими за суттю. Первинно-процесуальне мислення характеризується несуперечливістю, відсутністю негативного (заперечуючого), часового, причиново-наслідкового зв'язку, а також переважанням аналогій, зміщень, згущень і символічних репрезентацій.