Повторна компульсія (мимовільне повторення)

Специфічний аналітичний термін (S. Freud) для опису такої (невротичної) поведінки, при якій відбувається неусвідомлюване і неухильно-мимовільне повторювання травматичних (конфліктних) переживань, які характеризуються пасивним стражданням, але активно виражаються у діях (поміж ними і вербальних).

Повторна компульсія, таким чином, відображає собою певне «відреаговування» на неопрацьовану, витіснену і не інтеґровну у власне Я травматичну ситуацію, як правило, раннього дитинства. Відреаговування відбувається завжди у подібних до первинної (травматичної) ситуаціях — без усвідомлення мотиваційного моменту самої повторно-компульсивної дії.

Пасивність страждання при повторній компульсії проявляє себе у тому, що відповідні особи схильні приписувати власні «нещастя і негаразди» примхам долі, але не відносити повторні ситуативні і життєві «помилки» (так зване «наступання на одні і ті самі граблі») на свій рахунок. Тому особи, поведінка котрих значною мірою визначається настирливо-повторними діями, у психоаналітичній літературі описуються як особи, що страждають на невроз долі.

Згідно з Фройдом (1920), повторна компульсія є сильнішою і насправді незалежною від принципу задоволення (див. Воно), проти якого вона завжди виступає.

Відтак, мимовільне повторення є психічним механізмом, що проявляє себе у значно ширшому спектрі: у дитячих іграх, певних процесах навчання, в аналітичній ситуації — як активізація процесу перенесення, а також при різних патологічних проявах. Російський переклад терміна — «навязчивое повторение» — не можна вважати адекватним, оскільки при такому перекладі не вдається відмежувати психіатричне розуміння терміна від його аналітичного застосування.